Херсонська обласна бізнес асоціація Солідарність

Для того щоб належним чином вибрати правильну поведінку у правовідносинах з цим державним органом треба знати наступне –

Згідно ст. 1 ЗУ «Про міліцію» - «Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань» 

Слід звернути увагу,  що міліція є озброєним органом. Функції озброєного органу є обмеженими. Держава може використовувати озброєний орган проти неозброєних громадян лише у виключних випадках.

Тому не може  озброєний орган  здійснювати контроль над  діяльністю неозброєних приватних осіб (підприємців).

І не можуть бути надані такому органу широкі права.

Тобто слід запам’ятати, що правовідносини з міліцією завжди є правовідносинами неозброєного громадянина з озброєним органом, діяльністю якого є боротьба зі злочинами.

Злочинами є дії, які на думку суспільства  є неприпустимими (забороненими).

Такими діями є лише дії, передбачені таким законом – як Кримінальний кодекс України.

Функції цього органу є виключно правозахисними.  Міліція є державним органом, тому  правильною правовою поведінкою  є поведінка, визначена ч.2 ст. 19 Конституції України –«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Тобто міліції дозволено лише те, що дозволено законом – діє у точній відповідності  з законом.

Крім того слід чітко розуміти, що міліція є тим органом, який здійснює кримінальне провадження – порушує кримінальні справи, веде розслідування кримінальних справ, звинувачує особу і передає кримінальну справу до суду.

Розслідування кримінальних злочинів є дуже серйозною справою і відповідно законом міліції для цих цілей надано  дозвіл на здійснення заходів, які самі по собі можуть завдати великих неприємностей. Міліція дуже часто несумлінно використовує заходи кримінального провадження до осіб, які не мають відношення до злочинів. Такі заходи можуть застосовуватися міліцією для здійснення фізичного та морального тиску з метою здійснення вимагання.

Тому слід бути дуже обережними у правовідносинах з цим органом.

Найперше правило захисту є  обмеження та уникнення спілкування з посадовими особами цього органу.

Спілкування з цим органом має бути виключно офіційним. В такому спілкуванні слід насамперед визначитися зі своїм статусом в цьому спілкуванні. Це можливо лише за отримання офіційної повістки.

Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні

1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом

1. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

Стаття 137. Зміст повістки про виклик

1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;

9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик

1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

 

Найбільш часто підприємці спілкуються з  таким  пірозділом  міліції, як Служба боротьби з економічними злочинами. Їх позиція будується на тому, що раз на них покладено боротьба з економічними злочинами, то вони мають право здійснювати контроль у сфері економики. Але такий висновок не відповідає чинному законодавству.

По-перше ця служба, як і вся міліція, здійснює боротьбу зі злочинами, тобто з діями, які визначені Кримінальним кодексом України, а не з порушеннями правил здійснення господарської діяльності, встановленими іншими законами.

Кримінальний кодекс України має частину, яка визначає  саме дії,  що є злочинами в сфері господарської діяльності.

Розділ VII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 81

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї 81

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення. 82

Стаття 201. Контрабанда. 82

Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг 83

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності 83

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. 83

Стаття 203-2. Зайняття гральним бізнесом. 84

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів. 84

Стаття 205. Фіктивне підприємництво. 84

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності 85

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті 85

Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. 86

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. 86

Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. 87

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням. 88

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону. 88

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) 89

Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 89

Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. 90

Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. 91

Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків. 91

Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок. 91

Стаття 217. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма. 91

Стаття 218. Фіктивне банкрутство. 92

Стаття 219. Доведення до банкрутства. 92

Стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності 92

Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства. 92

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами. 93

Стаття 222-1. Маніпулювання на фондовому ринку. 93

Стаття 223. Розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску. 93

Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів. 94

Стаття 223-2. Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів. 94

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів. 94

Стаття 225. Обман покупців та замовників. 95

Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання. 95

Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції 95

Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій. 95

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару. 96

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. 96

Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці 97

Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації 97

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента. 98

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна. 98

Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів. 99

Стаття 235. Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання. 99

 

Служба боротьби з економічними злочинами є оперативним підрозділом кримінальної міліції.

Економічними злочинами є дії, які визначені зазначеними статтями КК України. Дії, які є злочином (кримінальним правопорушенням) визначаються виключно КК України.

Злочинні дії є забороненими діями. Тому слід ретельно ознайомитися з визначенням цих дій КК України. При ознайомлені з кваліфікацією дій визначеній КК України слід звернути увагу на обов’язків розмір завданої шкоди. Тому що ці ознака є однією з основних кваліфікуючих ознак. Розмір неоподаткованого доходу який є розрахунковим при кваліфікації злочинних дій,  на теперішній час складає близько 500 гривен.

         До повноважень МБЕЗ відносить забезпечення  прав особи від дій, визначених КК України. Здійснення такого захисту здійснюється  виключно в порядку, визначеного кримінально – процесуальним кодексом України.

Будь – які (в тому числі і витребування інформації),  дії стосовно перевірки діяльності суб’єкта господарювання кримінальною міліцією( в тому числі і СБЕЗ) здійснюються лише в межах кримінального провадження за заявою про злочин, яка внесена в державний реєстр досудових розслідувань і лише за рішенням судді – слідчого.

Уже важливо розуміти, що метою будь–яких дій міліції є збір доказів, які підтверджують вчинення злочину. Іншої мети немає. Якщо ми добровільно допускаємо їх до своєї власності, то неможливо потім визнання доказів недопустимими (отриманими незаконним шляхом), тому що вони надані добровільно. Коли такі дії вчиняються примусово, то закон чітко визначає порядок здійснення  таких дій. Цей порядок розроблений таким чином, що запобігає зловживанням такими діями.

Тому ніколи не буде зайвою  перевірка суддею підстав для здійснення дій стосовно вас.

При відносинах з міліцією слід пам’ятати, що у разі примусу з їх боку, слід обов’язкова мати реальні докази такого примусу. Народна мудрість чітко визначає – «Слово до справи не підшиєш». Тому будь–які слова міліції, які не зафіксовані технічними засобами не є доказами.

У випадку коли немає можливості зафіксувати дії щодо вашого примусу, слід уникнути своєї участі у діях міліції. Тобто дозволити їх вчиняти без вашої присутності.

Примус може бути підтверджений свідками. Тому слід забезпечити наявність свідків, які надалі зможуть підтвердити незаконні дії міліції.